"Арка" №10(116) Травень, 2005

Шукаючи стан душі

Нещодавно у культурно-мистецькому об'єднанні "Дзиґа" львів'яни та гості міста мали змогу оглянути виставку робіт знаного фотохудожника Юрія Ковальчика. Слід зауважити, що всі знимки виконано на фотопапері, який виготовлено вручну. Рецепт фотоемульсії розробив і вдосконалив сам автор світлин. Емульсія за спеціальною технологією наноситься на папір, в результаті чого отримуємо високохудожні знимки, які неможливо повторити, оскільки неможливо повторити ні структуру мазків, ні настрій роботи. Адже лише зі зміною відтінку паперу маємо інший настрій.

На думку автора, використовуючи цю давню техніку, можна позбутися "прокляття" цифрових технологій, шаблонності у фотомистецтві. Кожен експонат цієї виставки є унікальним. За рахунок фактурності паперу світлини стали наче живі. Споглядаючи їх під різним кутом, спостерігаємо безліч художніх нюансів.

Цю технологію Юрій Ковальчик застосовував у темі ню, а згодом має намір використати її в натюрмортах і пейзажах. Окрім високохудожності, захоплює, можливо, трохи незвичне для галичан трактування образів світлин. Та вже справді набридли ті солодкаві дівчата в соняхах, у кущах, з сонцем чи корабликом у руках. "Людське тіло мене цікавить лише як засіб, яким можна передати якийсь певний стан. Яким його Бог сотворив, таким воно й має бути, тобто натуральним, не штучним, - говорить митець. -Зазнимкуємо дерево. Воно має кору, зарубки, якісь гілки цілі, якісь - обламані. Росло й розвивалося за власним планом, і ось його підпиляли... Отже, зміст -це стан.

Не хотів би стверджувати, що я - голова школи, бо, по суті, це відродження давньої технології, яка полягає в тому, що фотохудожник сам виготовляє фотопапір. Проте досі це була дуже глуха й незрозуміла теорія. Вважалося, що в сучасній практиці її застосовувати неможливо. Отож, тішить результат, і сьогодні в мене вже є наступники. Це львівські митці Олег Огородник, Ігор Садовий, Тарас Пироженко".

У ручній роботі - багато індивідуального, багато того, що робить фотографа майстром. Масове захоплення "цифрою" продовжуватиметься, а справжнє мистецтво все ж творитимуть одиниці.

Оля МАЛЕРИК